Соснина
Перша згадка про село Соснина в історичних документах датується 1545 роком. У 1577 році сповіщається про Бискупичі в Духовному завіті Василія Загоронського, який був у татарському полоні і жив у домі Мамая Мурзи. Своїй дядині він заповідає: «Село владичества Володимирського Бискупичі, який мені отець Владика Володимирський Феодосій до кінця свого життя орендував, на що в мене є відповідні документи, які знаходяться в білій скриньці і за що я платив в рік чотири копи грошей литовських і взяті відповідні квитанції. Її милість пані дядина має стежити, щоб управителі моїм підданим не чинили утиску і здирства».
Територія Соснини заселена з давніх-давен. Річкою Верставою, лівою притокою Луги, легко було доїхати влітку човном, а взимку по льоду до міста Володимира-Волинського - древнього культурного і політичного центру. Верстава була повноводною. На ній було два млини, один працював ще в 30-х роках ХІХ ст. У 1795 році за третім поділом Польщі до Росії відійшла майже вся Волинь. Після скасування церковної унії 1813 р. маєток і село передано шляхтичу Іземблі, яке стало називатися Бискупичі Шляхетські.
З давніх - давен у Бискупичах були письменні люди, бо село мало прямі зв’язки з містом Володимиром. У 1885 році діяла школа грамоти, в якій навчав дітей житель села Терентій Католик. Школа знаходилась у хаті Укіла Католика.
Старанням священика Гучинського, ділової людини, на кошти парафіян у 1889 році побудовано приміщення церковно-парафіяльного училища. Першим учителем був Микола Садовський, син дяка, який закінчив Почаївське училище.
У звіті від 23 лютого 1896 року йдеться про те, що у школі навчалось 34 учні, з них 32 хлопчики і 2 дівчинки, з них 33 православних і 1 римокатолик. У бібліотеці школи було 64 назви підручників та 4 книги для вчителів, 44 книги для позакласного читання. Бібліотека одержувала книги від єпархіально-училищної ради безплатно.
У 1947 році село було перейменовано на Соснину. Територія села межує на північному сході з Володимир-Волинським районом, зокрема з селами Бубнів та Руснів, на заході - з с. Грибовиця, на півдні - з с. Менчичі.
На даний час у Соснині є 187 дворів, у яких проживає 536 жителів, площа території в межах населеного пункту становить 193 га. Зареєстровано 6 сільськогосподарських підприємств.
У селі Соснина діють ЗОШ І-ІІІ ст. імені Героя України Сергія Байдовського, дошкільний навчальний заклад «Світлинка», поштове відділення, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. У сквері біля Будинку культури встановлений Пам’ятник землякам, як пам'ять про героїв, що загинули у роки Другої світової війни.
Для вірян завжди привітно відкриті двері Церкви Великомучениці Параскеви-П’ятниці Київського патріархату, яка датована кінець ХVIII - початок XIX століття. Церква внесена до Державного реєстру пам’яток містобудування і архітектури місцевого значення. Також у селі зареєстрована Церква Християн Віри Євангельської.
Село частково асфальтоване та газифіковане. У Соснині діє водогін. Облаштування села Соснина оригінальне тим, що тут знаходиться одна вулиця, яка тягнеться понад 5 кілометрів та носить ім’я Богдана Хмельницького. Доповненням до неї є невеличкі паралельні вулиці: Надверставська та Миру.
Місцевість Соснини горбиста, саме це і надає їй привабливості. В’юнка сільська дорога об’єднує 187 дворів. Село ошатне і чепурне. За селом у соснинському лісі знаходиться урочище «Лиса Гора», яке є улюбленим місцем відпочинку не лише соснинців, а й жителів інших населених пунктів Іваничівської громади.
З роками усе минає. Заростають береги, вже й майже зовсім зник слід річечки Верстави, сади старіють і всихають, навіть криниці здатні міліти та герої нашого села – люди житимуть вічно. З покоління в покоління, із душі в душу, від батьків до дітей переливається велика любов до маленької батьківщини – тут наш рід, тут прийшли ми у світ, тут могили батьків, дідів та прадідів, наша історія, яку творять земляки.
У ЗОШ с. Соснина навчався Сергій Байдовський, Герой Небесної Сотні, якому звання Герой України присвоєно посмертно. Тонни сліз рідних і близьких не оживлять молодого хлопця, внука, брата, односельця, але донесуть до небес непоборну тугу за сином землі.
Гордяться односельці досягненнями свого односельця Богдана Анатолійовича Кліщука - наукового співробітника інституту математики НАН України, нагородженого премією Верховної Ради України (2016 рік), як найталановитішого молодого вченого в галузі фундаментальних досліджень та науково-технічних розробок.