Древині
Село Древині розташоване в південній частині Волинської області, територія населеного пункту становить 130,7 квадратних кілометрів. Повз село протікає річка Луга, з західної частини росте невеликий лісок. Древині знаходяться на відстані 4 кілометри від селища Іваничі.
Село зв’язане шосейними дорогами з містами: Володимир-Волинський та Нововолинськ, смт Іваничі, селами: Мишів, Бубнів, Менчичі, Іванівка, Соснина, Лугове. Поблизу села проходить залізнична лінія Ковель-Львів, проте поїзди тут не зупиняються.
Архівні дані свідчать, що село Древині було засновано приблизно в 1499 році родиною Древинських, а саме князем Древинським, який проживав тут зі своєю дружиною. Від цього прізвища село дістало назву Древині.
Відомо, що в сиву давнину з усіх сторін села зеленіли ліси. Збереглась єдина згадка про те, що один із нащадків Древинських - Лаврентій приблизно у 1632-1642 роках був послом у Варшаві. Відоме ім′я його дружини – Анастасія. За Лаврентія село Древині збільшилося до 50-52 хат. У ті часи с. Мишів було колонією - віддаленою вулицею села Древині, звалася вулиця – Михаїлка. На сьогодні поле між Древинями і Мишевом по народному так і зветься Михаїлка.
Сучасні Древині мають чотири вулиці: Садова, Зелена, Молодіжна, Шкільна. За спогадами старожилів у давні часи були наступні вулиці: Михайлівка, Кольонія, Підколейна, Джапівка.
Одна давня легенда розповідає, що біля села була велика долина, а також озерце, заросле очеретом. Це місце назвали Кривавий Луг. Із переказів відомо, що в далеку давнину біля цього лугу наші славетні козаки вели бій з татарами. Багато козачого братства там полягло, аж вода в озерці стояла червоного кольору від пролитої крові. Роки йшли, а вода в цьому озерці завжди була червонуватою. З часом це озеро замулилось і зникло, засипали залишки лугу, зорали. Неподалік зробили відстійник для стічних вод цукрового заводу. Але вдалині, серед широкого поля ще досі видніється самотній дуб. Колись тут росли три брати-дуби, а зараз залишився один. Ця місцина донині зветься «Кривавий Луг».
В 1939 році західноукраїнські землі відійшли від Польщі до території СРСР. Так і село Древині стало частинкою УРСР.
Далі – Велика Вітчизняна війна, яка забрала чимало життів жителів с. Древині. Їх імена викарбувані на стелі Пам’ятника загиблим воїнам односельчанам, який встановлений у с. Мишів.
Після війни розпочалась відбудова села. У 1948 році в Древинях було організовано колгосп. Пізніше його приєднали до Мишева і це була бригада №2 колгоспу «Прогрес». Самовіддано і чесно трудились древинці на полях і фермах, а також і на всіх інших роботах і посадах. У зв’язку з негативними економічними процесами, які відбувались в Україні, у 2006 року відбувся розвал колгоспу, бригада також остаточно розпалася.
У 1967 році у селі побудоване нове приміщення загальноосвітньої початкової школи на 40 місць (зараз навчається 30 дітей). А у 1967 році, коли побудувалось приміщення цієї школи, там навчалось 80 учнів. Першим директором школи стала – Тритевич Надія Яківна, а згодом у 1969 році очолив навчальний заклад - Пасічник Петро Федорович, у 1973 році стала директором Червінська Ольга Іванівна. У період 1992-1998 років керував школою Опекан Юрій Михайлович, а далі знову прийшла на цю посаду Червінська Ольга Іванівна. З 2007 року очолює Древинську загальноосвітню школу І ступеня Михальчук Ірина Дем′янівна.
З 1967 року у село прийшов фельдшер від Бога Галівода Василь Хомич (нині покійний). Він надавав кваліфіковані медичні послуги, застосовував методи нетрадиційної медицини, уважно та терпляче ставився до кожного, хто до нього звертався. У 1975 році збудоване нове приміщення фельдшерсько-акушерського пункту. Після Василя Хомича на початку 2000-х років очолила медичний заклад Ясейко Наталія Миколаївна.
Люблять у селі українську народну пісню, шанують автентичне мистецтво. Після щоденних трудових буднів поспішають у сільський заклад культури жителі села на репетиції та концерти. З 1968 року розпочав роботу у новозбудованому приміщенні клубний заклад, Працівники цього закладу докладають багато зусиль, щоб клуб став осередком культури. З нагоди державних та календарних свят у клубі відбуваються культурно-мистецькі заходи, дні села, вечори відпочинку для молоді. Окрасою та родзинкою під час заходів стали виступи народного аматорського жіночого вокального ансамблю «Калинонька», якому присвоєно почесне звання «народного» аматорського у 2012 році. Незмінним керівником цього колективу є Матвійчук Галина Олексіївна.
З 1957 року запрацювала у селі бібліотека. Очолила цей заклад Матіяш Надія Іванівна, яка віддала цій роботі 40 років свого життя. У 1997 році прийшла на роботу у сільську книгозбірню Савієвська Ганна Федорівна, фахівець з багаторічним стажем. Зараз бібліотека обслуговує 500 користувачів, з них 85 – читачів-дітей.
Знають далеко за межами с. Древині уродженку цього села самодіяльну художницю Валентину Протопоп, малюнки й вишивки якої не раз демонструвались на виставках в у смт Іваничі, містах Луцьку, Червонограді та Києві та інших населених пунктах України. Через неповторну графіку сільських пейзажів і натюрмортів, прикуту до ліжка невиліковною хворобою художницю Валентину Протопоп, спеціалісти називають волинською Катериною Білокур. Останній свій крок у житті вона зробила в 13 років. У Валентини виявили невиліковну м’язову дистрофію. Хоч хвороба вразила її тіло, але не зламала дух. Сила духу цієї маленької, надзвичайно привабливої жінки, яка не заховалася із своєю бідою від світу, а відкрила йому сотні пейзажів і натюрмортів, оригінальні й самобутні рушники, серветки та доріжки – це справжній дивосвіт Валентини Протопоп.
В 1996 році силами громади було збудовано на території села церкву. Після освячення церква дістала назву Дмитріївської. Відноситься вона до УПЦ Київського патріархату. Настоятелем храму є священник Савін Віталій.
У 2001 році завдяки старанням місцевої влади і зібраним коштам самих жителів у с. Древині проведено природний газ.
Місцевим підприємцем Хвилем Євгеном Петровичем відкрито бар-магазин «Гостинець».
На сьогодні у с. Древині проживає 597 жителів, знаходиться 196 дворів. Площа території села в межах населеного пункту становить