A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Офіційний сайт Іваничівської селищної ради
Волинська область, Іваничівський район

Менчичі

 

 Перша згадка про с. Менчичі датована 1545 роком. За переказами, на місці села було масово закатовано борців за волю Волинських земель. Звідси і походить і перша його назва – Мечиці. Така номінація проіснувала до середини ХХ століття, доки не набула сучасної, дещо видозміненої фонетично, назви. Про минулі події нагадували кургани, які були знищені з приходом радянської влади.

 Територія села Менчичі була своєрідним островом, який омивався колись повноводними річками Болотюх, Верстава і Нездобна — притоками р. Луги. Щедрі ліси, родюча земля, повні риби річки, а також зовнішня захищеність від нападу ворога стали зручним місцем для перших поселенців. Ще й дотепер на території Менчич знаходять знаряддя праці доби палеоліту. До початку XX ст. на річках Верстава і Болотюх стояли водяні млини, але зараз від цих річок лишились маленькі струмочки, а річка Нездобна зникла взагалі. Про останню нагадує лише назва місцевості,  де вона знаходилась. Також є інші назви кутків та урочищ села, які вказують на історичну послідовність його формування: Село і Серилівка, Витонівщина, Окіп, Стовпи, За Болотюхом, Клинці, Морги, Гораздичі та ін.

Незважаючи на часті зміни влади й раптові повороти історії, мешканці села продовжували будувати та збагачувати своє матеріальне і духовне життя.  1712 року була побудована Ризоположенська церква, яка височіє на пагорбі. Як свідчать старожили, пагорб був насипаний спеціально під будівництво храму. Оскільки в навколишніх селах ще не було храмів — сюди приходили жителі багатьох інших сіл. Внаслідок чималої, як на той час, кількості прихожан, сільський храм поступово збагачувався церковним майном — виливали дзвони, купували книги та ікони. В середині 1880-х років церква згоріла від удару блискавки. Проте людям вдалося врятувати більшість ікон, Євангеліє і навіть іконостас. Через потяг до самостійності та незалежності, жителі сіл Менчичі та Маркостав не забарилися із відбудовою нової церкви. Незабаром у 1887 році зависочіла над селом нова Ризоположенська церква, яка пережила дві світові війни, і ніколи не була закритою. Церква внесена до Державного реєстру пам’яток містобудування і архітектури місцевого значення.

  У 1902 році землевласник с. Менчичі, В. О. Кульчицький пожертвував гроші та землю під будівництво школи. Та оскільки був зчинений переруб лісу на побудову шкільного приміщення, селяни мали доплатити велику на той час суму грошей (що й значно загальмувало будівництво). Тоді сільський священик написав, від імені жителів села, прохання на ім'я царя Миколи II про зняття з селян боргового зобов'язання, адже значні кошти пішли на відбудову церкви. Тому, вже 1907 року в Менчичах було відкрито школу, де навчалось близько сорока дітей. Першим вчителем був М. Скорупський. Своя школа і своя церква сприяли значному збільшенню населення - у 1910 році село налічувало 910 жителів. У 1912 році село вийшло на хутори, які були ліквідовані 1950 –х роках.

  Проте через трагічний перебіг історичних подій школа проіснувала недовго – її було зруйновано.        
  На сьогодні у селі проживає 459 жителів та знаходиться 131 двір. Площа території в межах населеного пункту становить
127 га. Віддаль від Менчич до центру громади становить 11 км. Займаються рослинництвом ПП «Вітчизна - К» (керівник Кіндратюк І.Н.), яке має у користуванні  188 га землі та фермерське господарство  Марчук В.В., яке використовує 7 га землі.

 Жителі с. Менчичі гордяться своєю землячкою, яка торує стежину  у світ духовності. Олена Петрівна Халімон – начальник Управління популяризаційно-просвітницької роботи  Українського інституту національної пам’яті та  є співавтором збірки «Люди «Сірої зони».

Зараз у селі працює загальноосвітня школа  І ступеня, яку відвідує 35 учнів. З 2008 року очолює навчальний заклад Лехкобит Андрій Євгенійович.  У селі є фельдшерсько-акушерський пункт, працює два торгівельні заклади та млин. З ініціативи активних  жителів села та завдяки підтримці народного депутата України Ігоря Гузя у 2018 році біля приміщення місцевої  школи встановлений дитячий спортивний  майданчик. Завдяки  ініціативі молоді облаштований стадіон для занять спортом.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора