Вшанували світлу пам’ять Героя Любомира Дячука у першу річницю загибелі
Минув рік… Рік болю, смутку, невимовної туги й гіркої втрати. Та час не здатен загоїти рану в серцях тих, хто любив, чекав і вірив.
Уродженець селища Іваничі, Любомир віддав найдорожче — своє життя за Україну, за мирне небо, за майбутнє кожного з нас. Життя захисника обірвалося 24 травня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок влучання FPV-дрона в районі населеного пункту Іванопілля Краматорського району Донецької області. Захиснику було лище 23 роки. Це вік мрій, планів і сподівань. Але війна безжально забрала молоде життя, залишивши невимовний біль у серцях рідних, друзів та всієї громади.
Сьогодні, у першу річницю загибелі, зі сльозами на очах, з невимовним болем у серці та щемом у душі рідні, близькі захисника, секретар селищної ради Наталія Мазурок, фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Оксана Куницька та всі небайдужі зібралися, аби вшанувати світлу пам’ять Героя — Любомира Дячука у першу річницю його загибелі.
Біля місця поховання у Турійську присутні схилили голови у хвилині мовчання, а квіти стали символом безмежної вдячності й пам’яті. У тиші кожен подумки звертався до Героя — зі словами вдячності, болю, спогадів і суму.
Рік без Любомира — це рік життя зі спогадами, що не стираються. Його усмішка, голос, добрі слова й відданість назавжди залишаться у пам’яті тих, кому він був дорогим. А для громади він назавжди залишиться Героєм, який віддав життя за свободу України та мирне майбутнє наступних поколінь.
Не стихає туга матері, не загоюється рана рідних, не згасає пам’ять про юного Героя, який назавжди залишився в строю небесного війська.
Світла пам’ять і вічна шана Герою Любомиру Дячуку.
Герої не вмирають… Вони живуть у нашій пам’яті, у кожному спогаді, у молитвах і вдячності. Живуть доти, доки б’ються серця тих, хто пам’ятає.
Доземний уклін Захиснику за жертовність та любов до України.
