Парфенюк Тарас Володимирович
Парфенюк Тарас Володимирович народився 4 січня 1983 року в смт. Іваничі Волинської області у сім’ї Анни Олексіївни та Володимира Федоровича Парфенюків. Деякий час проживав в селі Старосілля тоді Іваничівського району Волинської області. Восени 1984 року сім’я з трьома дітьми переїхала в смт Іваничі на постійне місце проживання. Саме тут в селищі пройшло його дитинство, юність і все життя.
Протягом 1985-1989 років був вихованцем місцевого садочку «Калинонька», де уже всі помітили, що зростає добра та чуйна дитина.
З 1989-2000 років навчався в Іваничівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Був розумним та здібним учнем, активним в шкільному житті, захоплювався поезією, декламував вірші на різних районних, обласних конкурсах. Обожнював також точні науки. Зі слів однокласників Тарас був товариський, веселиий, чуйний, порядний, з почуттям гумору, толерантний.
Після закінчення школи у 2000 році поступив у Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум на денну форму навчання за спеціальністю «Електрифікація і автоматизація сільського господарства» за фахом техніка –електрика.
У 2001-2002 роках за призовом в армію проходив строкову службу в окремій бригаді охорони Генерального штабу ЗСУ (військова частина А0139).
Після служби продовжив навчання у Володимир-Волинському сільськогосподарському технікумі. Був відповідальним, енергійним та активним студентом. Добре навчався, користувався авторитетом в одногрупників, брав активну участь у культурно-мистецькому житті навчального закладу. Обожнював спорт, а саме легку атлетику, за що отримував неодноразово призові місця в обласних змаганнях. Навчаючись в технікумі зустрів свою майбутню дружину Лілію. Будучи студентами у 2004 році вони одружились, створили сім’ю та продовжили навчання.
У 2004 році захистивши дипломний проект «на відмінно», відразу пішов працювати у ВАТ «Волиньобленерго» електромонтером, згодом інженером з оптимізації електричних режимів виробничо-технічного відділу до 2017 року. Протягом 13-ти років трудової діяльності у сфері енергетики проявив себе здібним, відповідальним та перспективним фахівцем.
У 2018-2019 роках працював електромонтером у ПП «Інтеренергоінвест» у Луцьку.
Кілька років, а саме 2020-2021 роках працював за кордоном у Польщі на деревообробному підприємстві.
Протягом цих років разом з дружиною виховували синів Давида і Дем’яна та доньку Людмилу. Тарас дуже любив дітей, постійно приділяв їм свою увагу, тішив і розділяв їх інтереси: зі старшим поборотись на руки, з меншеньким пограти футбол на стадіоні, а зі своєю донечкою-принцескою сходити на найцікавіші пізнавальні прогулянки.
У травні 2023 року попри наявність трьох неповнолітніх дітей старший солдат добровільно мобілізувався до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (14 ОМБр, в/ч А1008). У її складі рік часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України в районах населених пунктів Масютівка, Лиман Перший, Першотравневе Харківської області.
Під час служби згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» отримав Посвідчення учасника бойових дій (УБД).
У цей же час згідно Наказу командира військової частини А1008 був нагороджений відзнакою командира 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого-Почесним Нагрудним Знаком. А від побратимів отримав позивний «Кучерявий», що дуже було йому до вподоби та пишався, що у лавах ЗСУ. Зі слів братів по духу був хоробрим, мужнім та надійним воїном, завжди готовим прийти на допомогу.
У червні 2024 року старший солдат, механік-водій інженерно-позиційної групи інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону наказом командира 14 окремої механізованої бригади був звільнений з військової служби у запас за сімейними обставинами.
У травні 2025 року, після кількох місяців звільнення в запас не зміг спокійно дивитися на те, що відбувалося в рідній Україні та вирішив повернутися на військову службу, підписавши контракт з ДПСУ. Згідно наказу начальника 6 прикордонного Волинського загону (в/ч 9971) Державної Прикордонної Служби України присвоєне військове звання «молодший сержант» та призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії-кулеметником третьої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби дев’ятої прикордонної застави (з місцем дислокації н.п.Піща) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п.Світязь).
Протягом кількох місяців виконував завдання з охорони українсько-білоруської ділянки кордону в межах Волині, а у вересні молодший сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії-кулеметник першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування приєднався до бойового підрозділу Волинського прикордонного загону, який уже понад пів року давав відсіч збройній агресії рф на Харківщині. Відтоді «Кучерявий» виконував бойову місію на лінії зіткнення з ворогом.
9 жовтня 2025 року для виконання бойових завдань разом з побратимами прямували на позиції, шлях до яких був не простим, аби зайти на місця. Бувши в дорозі 10 жовтня ще вдалось зідзвонитись з дружиною на кілька слів, хоч зв’язок був дуже поганим. Бадьоро запевнив, що все гаразд. З того моменту інформація була лише через відділ соціального супроводу частини 6 прикордонного Волинського загону, який виходив на зв’язок через рації. Більше 40-ка днів на позиціях, під прицілом у ворога, але з почуттям мужності, чоловічої гідності, боронячи свою рідну землю не втрачаючи віри у світле майбутнє, тримаючись до кінця заради своєї сім’ї, своєї родини та всієї України 24 листопада 2025 року молодший сержант Парфенюк Тарас Володимирович загинув в бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність в районі н.п. Одрадне Дворічанської громади, Куп’янського району Харківської області.
Тарас Парфенюк перед виходом на позиції під відео з дня народження своєї донечки залишив коментар: «Мої красуні та красунчики, Люблю Вас! Життя положу, аби все у Вас було добре!». Наче знав, наче щось відчував!!!...
Він виконав свій обов’язок, як вірний українець, як відданий присязі воїн, як син, брат, чоловік, тато, який до останнього подиху боронив кордони рідної землі, захищаючи кожного із нас, віддавши найцінніше - своє життя!
Тарасове хоробре серце, незламна життєва позиція, щирість та доброта назавжди залишиться в пам’яті кожного хто його знав, в історії нашого роду та нашої рідної неньки-України!
