Бобак Андрій Васильович
Бобак Андрій Васильович народився 11 березня 1984 року в селі Менчичі. Дитинство та юність провів у рідному селі. Ще змалку вирізнявся добротою, щирістю та працьовитістю. Навчався у Соснинській середній школі, після закінчення школи у 2001 році вступив на навчання в Нововолинське професійне технічне училище, а у 2002 році - у Луцьке училище №2. По закінченню навчання влаштувався працювати на Іваничівський цукровий завод. У 2004 році Андрій одружився. У молодої сім’ї народилось дві чарівні донечки — Христина та Юліана, які стали його найбільшою гордістю і сенсом життя. Його життєвий шлях був наповнений працею та турботою про рідних. Згодом він поїхав працювати за кордон та коли настав важкий час для Батьківщини, повернувся додому і без вагань пішов захищати рідну землю .
З вересня 2023 року проходив службу у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, неодноразово зазнавав поранень, але щоразу після лікування знову повертався до побратимів у стрій.
03 травня 2024 року за проявлену мужність і відвагу Андрій був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Та підступна війна 12 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе у Донецькій області забрала його життя .
20 лютого 2025 року Бобака Андрія Васильовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Він був сином, чоловіком, батьком, другом, а для всієї України — Героєм, який віддав найдорожче, своє життя, заради нашого майбутнього. Він був людиною , яка мріяла про мирне життя , щоб працювати і радіти кожному дню. Саме з таких людей складається сила нашої країни і Андрій став для нас прикладом відваги та любові до рідної землі.
Нехай назавжди в пам'яті земляків залишиться його усмішка, добрі слова, щирість та мужність.
Низький уклін рідним та близьким воїна.
Вічна слава Герою!
