Година – спомин «Тарас Шевченко – голос душі українського народу»
164 роки тому, 22 травня 1861 року, відбулось перепоховання праху Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Заповіт українського поета й художника Тараса Шевченка «поховайте на Вкраїні милій» було виконано лише через два місяці після його смерті.
Доля Шевченка і доля України невіддільні. Шевченко жив Україною, для неї гартував свою волю, за неї страждав, для її пробудження і визволення писав своє безсмертне пророче слово. Шевченко та його творчість відіграли ключову роль у збереженні української нації від «виродження» в умовах колонізації, не дозволивши їй зникнути, та стали духовною основою формування сучасної української нації.
22 травня 2025 року біля пам’ятника Кобзареві в Іваничах відбулась година – спомин «Тарас Шевченко – голос душі українського народу».
На традиційне вшанування пам’яті Тараса Шевченка прийшли представники духовенства, працівники селищної ради, комунальних установ та небайдужі жителі.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв, які віддали життя за нашу волю.
На знак вшанування пам'яті видатного поета присутні поклали квіти до підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку.
Шануючи сьогодні Кобзаря, як символ українства, вклоняємось йому за те, що запалює в наших душах любов до рідної землі і до свого народу.
Шевченко – це символ нашої незламності, боротьби та любові до України.
