Дружини та матері загиблих воїнів взяли участь у Всеукраїнській прощі
Сучасна історія щоразу поповнюється новими місцями, звичайно, далеко не всі вони ще широко розрекламовані та вже добре відомі пересічним українцям. Одним із таких є храм-пантеон у селі Лішня Кременецького району на Тернопільщині, засновник якого отець Андрій Любунь – військовий капелан та волонтер, який, крім того, опікується ще двома храмами. 7 серпня 2015 року владика Нестор освятив хрест та купол цього храму. А ще через два роки на святому місці відбулося архієрейське богослужіння та освячення каплиці-пантеону Героїв АТО, яку збудували на пожертви людей та за подвижництва митрофорного протоієрея Андрія Любуня. У пантеон привозили з кожної області України чорні гранітні плити з іменами Героїв, полеглих у війні з російським агресором на Сході України. Ця традиція продовжується й донині.
Щороку починаю з 2018 року 7 серпня відбувається Всеукраїнська проща родин загиблих бійців. З того часу люди не забувають про це святе місце, приїжджають сюди, щоб зануритися в цілющу воду джерела Святої Анни та набрати водиці з собою, відвідати службу Божу.
За зверненням громадської організації «Герої не вмирають» до Іваничівського селищного голови Лідії Томашевської організовано поїздку родин загиблих військовослужбовців на Всеукраїнську прощу.
7 серпня 2023 року майже двадцять матерів та дружин загиблих разом з селищним головою Лідією Томашевською та настоятелем Свято-Покровського храму протоієреєм Андрієм Мельничуком відвідали прощу.
Перед службою Божою наша делегація скуштувала водички з джерела Анни, а отець Андрій благословив кожного і помазав єлеєм, привезеним із святої землі єрусалимської. Архієрейське богослужіння проходило з благословення митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора. Навіть війна не завадила делегаціям приїхати сюди з усіх, в тому числі й найгарячіших зараз куточків України. Вони взяли з собою лампадки та живі квіти, які поклали і біля пам’ятного знака, встановленого на честь загиблих воїнів, і біля мармурових плит, на яких викарбувані їхні імена та дати народження і смерті. До речі, стіни храму-пантеону, за задумом отця Андрія, частково уже завішені такими плитами. Їх привозять і зараз з кожної області України. Поки що вони стоять вздовж стін, а після завершення будівництва їх розвісять на стінах обителі. Приїхали до храму-пантеону і бойові побратими загиблих, щоб вклонитися світлій пам’яті і разом з рідними ще і ще раз пом’янути їх у спільній молитві.
- Кожне прізвище, кожне ім’я, викарбуване на цих платах - це невимовний біль за колись живою людиною, яка мріяла, творила, - сказав у проповіді настоятель храму-пантеону отець Андрій. - Ніщо не замінить наших загиблих героїв. Ми можемо набудувати багато пам’ятників, наставити плит та каменів, але головне – молитовна пам'ять.
Понад тридцять священників провели заупокійний молебень біля пам’ятного знаку. А високо в небі в ту мить закружляли птахи. Рідні загиблих впевнені, що це душі їхніх синів і чоловіків та батьків, адже щороку над храмом з’являються лелеки саме під час молитви.
У нашій пам’яті Герої, котрі віддали своє молоде життя за Україну. Ці та подібні заходи переконують, що про них не забувають. І це, звичайно, допомагає пережити невимовне горе, а ще щиро вірити, що ця втрата недаремна, бо перемога над ворогом неодмінно.
