Для чого потрібен спільний заповіт подружжя?
Актуальність теми складання заповіту подружжя полягає в тому, що майже кожна людина, яка працює та примножує свої матеріальні статки, рано чи пізно починає замислюватися над питанням: «Кому, що, та яким чином залишити після своєї смерті?».
Саме тут починається пошук оптимального шляху переходу майна у спадок, і одним з таких шляхів є складення заповіту подружжя, який передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, і лише після смерті останнього право на спадкування мають особи, спільно визначені подружжям у заповіті. Наприклад, у разі складення подружжям спільного заповіту, в якому вони заповідали все своє майно своїм дітям в рівних частках, у випадку смерті одного з подружжя його частка автоматично переходить іншому, і той з подружжя, який пережив іншого, стає єдиним власником майна. Діти зможуть отримати спадок тільки після його смерті.
Нюанси процедури складання:
Заповіт подружжя є новою формою заповіту. Раніше заповіт складався винятково від імені однієї особи, сьогодні ж подружжя має право складати спільний заповіт.
Варто звернути увагу, що скласти такий заповіт може лише подружжя, тобто чоловік та жінка, шлюб яких зареєстровано у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя та, відповідно, унеможливлює складення спільного заповіту.
Окрім того, спільний заповіт може стосуватися лише майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть якщо воно зареєстроване на одного з них (наприклад, будинок, придбаний в шлюбі, є спільним майном).
Зазвичай подружжя володіє не тільки спільним майном, а й таким, що належить кожному з них на праві приватної власності (особисті кошти та майно, набуте до шлюбу або в порядку дарування тощо). У такому випадку кожен із подружжя може скласти окремий заповіт та визначити долю такого майна на випадок своєї смерті.
Особливості успадкування та втрати чинності спільного заповіту подружжя:
Смерть одного з подружжя є підставою для припинення режиму спільної сумісної власності майна подружжя, стосовно якого складено спільний заповіт, та не породжує виникнення спадкових правовідносин. Проте, другий з подружжя повинен звернутися до нотаріуса, щоб оформити перехід права власності на частку у спільному майні подружжя, адже законодавством передбачена спеціальна процедура такого переходу та державна реєстрація речових прав, і відбутися «автоматично» це не може.
По-друге, на майно тимчасово накладається заборона на відчуження (продаж, дарування тощо), яка знімається тільки після смерті другого з подружжя. Це зроблено для того, аби не допустити порушення волі покійного. Для накладення такої заборони також потрібно, щоб переживший з подружжя звернувся до нотаріуса.
Призначені у спільному заповіті спадкоємці, а також особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині можуть скористатися своїм правом лише після смерті другого з подружжя. Тобто, право на обов’язкову частку у спадщині матимуть непрацездатні батьки та діти останнього з подружжя.
Зміна чи скасування заповіту подружжя може бути здійснена лише за життя обох із подружжя. Після смерті одного, інший вже не вправі змінити спільний заповіт подружжя.
Також чинний Цивільний кодекс встановлює і можливість відмови від спільного заповіту, але це можливо лише за життя обох із подружжя. Відмова підлягає нотаріальному посвідченню, шляхом засвідчення справжності підпису одного із подружжя на заяві про відмову. Відмова від спільного заповіту одним з подружжя тягне за собою скасування правочину в цілому.
Разом із тим, розірвання шлюбу або визнання його недійсним призводить до втрати чинності заповіту подружжя.
Окрім того, заповіт подружжя може бути визнано недійсним у судовому порядку. В такому випадку, той із подружжя, хто пережив іншого з подружжя, складає новий заповіт, одноосібно, щодо своєї частки спільного майна, а майно померлого подружжя відійде спадкоємцям за законом.
Міністерство юстиції України
