До кого звернутися, якщо ви стали свідком насильства над дитиною?
Якщо трапилося так, що Ви стали свідком насильства, перше питання, яке виникає, - «Куди звернутися за допомогою».
Що вважається насильством над дитиною?
Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Це все травмує дитячу психіку і навіть може призвести до фізичного каліцтва, негативні наслідки якого можуть бути безповоротними та залишитися на все життя. Для того, щоб захистити дитину від жорстокого поводження та покарати кривдників, необхідно чітко розуміти ключові прояви насильства та алгоритм дій у випадках жорстокого поводження або домашнього насильства щодо дитини:
1. Зробити кривднику зауваження. Якщо кривдник не відреагує на зауваження, за можливості, зняти все на камеру;
2. Якщо кривдник не відреагував на зауваження - викликати поліцію та стисло описати ситуацію;
3. Підійти до дитини та спокійно запитати про її самопочуття;
4. Якщо дитина потребує медичної допомоги, викликати швидку допомогу;
5. За необхідності зателефонуйте до відповідних служб.
До органів та установ, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, належать:
• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать:
• центри соціальних служб;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:
• притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
• кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
• заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
«Гарячі лінії» з питань запобігання та протидії домашньому насильству (усі дзвінки безкоштовні):
15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;
0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.
Міністерство соціальної політки
