Вшанування пам’яті Героя Небесної Сотні в його день народження
21 серпня 2021 року на кладовищі в с Менчичі відбулося вшанування пам’яті Героя Небесної Сотні, Героя України Сергія Байдовського в день його народження
Біля могили Героя зібралися рідні, друзі Сергія, учні та вчителі Соснинського ліцею імені Сергія Байдовського, селищний голова Лідія Томашевська, заступник селищного голови з гуманітарних питань Оксана Рубан , староста Соснинського старостинського округу Лариса Дердюк.
Настоятель храму с. Менчичі о. Володимир Прус відправив панахиду за загиблим Героєм.
Присутні вшанували пам’ять Сергія Байдовського хвилиною мовчання, схиливши голови в скорботі.
Селищний голова Лідія Томашевська та заступник селищного голови з гуманітарних питань Оксана Рубан поклали квіти та лампадки на могилу Героя Небесної Сотні.
Довідково. Сергій Романович Байдовський народився 21 серпня 1990 року в м. Нововолинськ— активіст Євромайдану. Працював інспектором з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба». Рядовий Українського реєстрового козацтва. Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві. За суспільним визнанням є в числі «Небесної сотні». Герой України. Народився в сім”ї шахтарів у великій родині священника (о. Євген — його дідусь, батько матері). Коли Сергієві було 10 років, мама Марія змушена була поїхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати трьох дітей. Згодом батько також почав їздити на заробітки — в Росію.
З 13 років Сергій виховувався у селі Менчичі Іваничівського району Волинської області, де жила бабуся. Виховували Сергія дядько Онуфрій і тітка Галина. У 2007 році Сергій закінчив Соснинську школу. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Дуже любив Луцьк, тому часто приїжджав до нього й після закінчення інституту, хоча любив подорожувати всією Україною, особливо Західною. Їздив також кілька разів в Італію до мами, але все одно хотів жити в Україні — вірив, що тут житимуть і батьки, і сестра, яка останні роки була в Італії, і брат Олександр, який їздив на заробітки з батьком. Сергій працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в Дрогобичі. Мав звання рядового у складі Українського Реєстрового Козацтва (всеукраїнська громадська організація).
На Майдан їздив постійно, востаннє вирушив зі Львова у ніч проти 20 лютого 2014 року. Одна із останніх цитат на його сторінці в соцмережі — це слова Левка Лук’яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе.»
Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого.
Похований в селі Менчичі Іваничівського району Волинської області.
