Вшанували світлу пам’ять Героя Олександра Маргіти
Сьогодні, 28 серпня, вшанували пам’ять молодого Захисника України, військовослужбовця Національної гвардії України, молодшого сержанта Маргіти Олександра Ігоровича.
Три роки…
Три роки від того страшного дня, коли життя Олександра обірвалося так рано і так несправедливо. Йому було лише 22 роки — вік, коли попереду ще мало бути ціле життя: мрії, плани, нові дороги, радощі, родина… Та доля розпорядилася інакше.
Маргіта Олександр Ігорович народився 28 січня 2001 року. Олександр закінчив школу в Грибовиці, адже спочатку саме там проживали його батьки, а згодом родина переїхала до Іванич. Виріс при церкві, де був прислужником.
Згодом закінчив Центр професійно-технічної освіти в Будятичах та здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, адже ще з дитинства захоплювався цією справою. Однак своє життя юнак вирішив присвятити військовій службі. Саме про неї він мріяв змалечку й неодноразово уявляв себе у військовій формі. Тож вирішив здійснити свою мрію і в 19 років вступив до лав Національної гвардії України, де прослужив три з половиною роки.
Олександр любив свій рідний край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників і підписав контракт на три роки. Став головним сержантом взводу — командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону.
Спочатку Олександр проходив службу у військовій частині Національної гвардії в Луцьку, згодом — у Хмельницькому, де його й застало повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року. Після цього його направили охороняти атомну електростанцію в Нетішині.
Коли у червні 2023 року у військовослужбовця закінчився контракт, він, не вагаючись, підписав новий. Після цього поїхав до військової частини, що дислокувалася в Калинівці на Вінниччині. Деякий час також перебував у Жмеринці. Служив у повітряній розвідці.
Сміливий, веселий, щирий, відкритий, уважний і життєрадісний — таким Олександра пам’ятають рідні, друзі та всі, хто його знав. Він легко знаходив спільну мову з людьми, був душею компанії. Завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати та допомогти вирішити будь-яке питання.
Олександр був доброю і щирою людиною, люблячим та турботливим сином для батьків, братом для сестри. Надійний друг, на якого завжди можна було розраховувати у складній ситуації. Відповідальний, небайдужий, завжди готовий підставити плече та допомогти. А ще — справжній патріот, вірний син України.
Маргіта Олександр Ігорович залишався вірним військовій присязі, з честю виконував свій обов’язок перед Україною. На жаль, його молоде життя трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
28 серпня 2023 року 22-річний сержант Національної гвардії України Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні після важкої ДТП, яка сталася 11 серпня. Воїн повертався із завдання, отриманого від свого командира.
Поховали Олександра на кладовищі селища Іваничі. Тепер він навічно у Небесній варті, а над його могилою майорить синьо-жовтий стяг.
Три роки без нього…
Для рідних, друзів і побратимів — ще один рік життя без людини, яка мала бути поруч.
Сьогодні біля могили Героя зібралися рідні, близькі, друзі, представники Іваничівської селищної ради та всі, хто прийшов віддати шану молодому Воїну.
Панахиду за упокій душі Олександра відслужив благочинний Іваничівської округи протоієрей Ігор у співслужінні духовенства Іваничівського та Нововолинського благочиння.
До присутніх звернулася секретар Іваничівської селищної ради Наталія Євгеніївна Мазурок. У своїх словах вона наголосила, що Олександр назавжди залишиться в історії Іваничівської громади як молодий Воїн, який обрав шлях служіння Україні. Наталія Євгеніївна зазначила, що наш обов’язок — не дозволити, щоб роки стерли пам’ять про Олександра. Поки ми називаємо його ім’я, згадуємо його життя, його службу та його шлях, він залишається поруч із нами — у пам’яті громади, у серцях тих, хто його знав, і в історії України.
Присутні поклали квіти та запалили лампадки на могилі Героя.
Три роки минають, але час не здатен стерти з пам’яті людину. Не здатен повернути втрачені роки. Ми пам’ятаємо не лише дату його смерті. Пам’ятаємо його вибір, його службу, його любов до України.
Нехай його ім’я живе в пам’яті громади, а синьо-жовтий стяг над його могилою завжди нагадує про країну, якій він присвятив своє молоде життя.
Світла пам’ять Герою Олександру Маргіті.
